Бізнесова «заморозка»

Основні вкладки

Ольга Губаренко
27/06/2018

Ринок заморожених напівфабрикатів з року в рік впевнено зростає на десятки процентів. І, як стверджують аналітики, до фінішної прямої цього росту ще далеко. Тому якщо ви мрієте про власну справу та вмієте готувати, саме час замислитися про свій «напівфабрикатно-заморожений» бізнес.

Ситуація на ринку

Йтиметься про пельмені, вареники, котлети, млинці і т.д. Ну що сказати. Показники українського ринку «заморозки» викликають заздрість: впевнене зростання, незважаючи на економічні проблеми країни. Важко уявити, але навіть у вкрай важкий 2015 р. виробництво заморожених напівфабрикатів зросло на 51% (!) у порівнянні з 2014 р. У минулому 2017 р. — знову зростання, на цілих 20%. Загалом у цей рік було вироблено біля 82 тис. т. продукції. Експорт невеликий — майже весь об'єм з’їдаємо самотужки. Неважко підрахувати, що щорічно кожен українець купує біля 2 кг заморожених напівфабрикатів. Порівняно з американцями та європейцями — є ще куди зростати. В США щорічне споживання «заморозки» сягає 60 кг! В Європі скромніше, але теж не мало — 25 кг.

Що ж приваблює споживача? Порівняно низька ціна, довгий термін зберігання, відсутність у складі консервантів. Та головне — швидкість приготування. З «заморозкою» ми економимо не тільки гроші, а й час. «Ринок заморожених напівфабрикатів продовжуватиме рости. У людей, зокрема у великих містах, стає все менше вільного часу. Купівельна спроможність буде поступово збільшуватися», — кажуть аналітики компанії Pro-Consulting.

Що потрібно

Попит, як відомо, породжує пропозицію. Для запуску власного виробництва заморожених напівфабрикатів треба мати від $10 тис. Та ще знайти відповідь на три головних питання:

1. Приміщення. Треба не маленьке, але і не дуже велике. Для початку буде достатньо площі і в 50-60 кв.м. Щоб була можливість розширити виробництво, розраховуйте, що середнього розміру цех — це приміщення до 200 кв. м. Та майте на увазі, що у держави до приміщень будь-якого розміру будуть вимоги, тому «Державні санітарні норми» вам у допомогу.

2. Обладнання. Левова частина майбутніх витрат піде на нього. Ціни — від відра до літака, як то кажуть. Вживане може обійтися у 10-12 тис. грн за одиницю. Нове потягне на тисячі євро за одиницю. Тож, занотуйте, знадобляться: автомат для формування пельменів, пристрій для просіювання борошна, тістоміс, м’ясорубка, мішалка для фаршу, холодильні камери для зберігання сировини і готової продукції.

3. До речі, про сировину. М’ясо, овочі, яйця, мука, спеції… Навіть вода. Все це потрібно постійно і безперебійно. Шукайте оптовиків, домовляйтесь з тваринницькими господарствами поблизу. Надійні постачальники якісної сировини — запорука вашого успіху.

Час розробляти рецептуру та наймати персонал. А там і до власного бренда рукою подати.

Досвід лідера

Начебто поради «лежать на поверхні». «Але починати — то було найважче», —каже Людмила Дригало, засновниця відомої торгової марки напівфабрикатів. Зараз ТМ «Дригало» — один з лідерів ринку заморожених напівфабрикатів.

Бізнес пані Людмила та її родина організували на початку 90-х. Молода жінка починала як мисткиня, створила художньо-оздоблювальний кооператив. В 1992 р. йде в декретну відпустку, а чоловік тим часом втрачає роботу… Здається, безвихідь, та це не про них. Людмила з чоловіком їдуть на спеціалізовану виставку та купують там у борг найдешевше обладнання — пельменний апарат. Також у борг купують інше необхідне обладнання. Узяли в штат кілька людей. Починали з підприємства на площі 20 кв. м, потужністю у 20 кг продукції на годину. Жінка, маючи маленьку дитину, керувала виробництвом, займалася бухгалтерією, була менеджером з продажу. Пішла навчатися в Наргосп. «По двадцять годин на добу сумлінної праці!», — згадує пані Дригало. У 1995 р. на виробництві вже працювало більш, ніж 20 робітників.

Для тих часів брендовані пельмені були нонсенсом. Не маючи ані аналогів, ані досвіду, пані Людмила навпомацки почала розробляти свою торгову марку.

До речі, майте на увазі, що на сучасному ринку небрендовані заморожені напівфабрикати взагалі неконкурентні. «Обсяги реалізації небрендованих вагових напівфабрикатів з кожним роком зменшуються. Споживачу складно визначити якість такої продукції, адже смак готових виробів різних виробників майже не відрізняється», — розказують у Pro-Consulting. Тому зараз брендінг «заморозки» доведеться робити ледь не на перших етапах існування бізнесу.

У 2003 р. «заморозка» Дригало почала продаватися по всій Україні. Сповільнювала розвиток нестача виробничих потужностей. Дригало реконструювали макаронну фабрику, відкриту ще у 1913 р., та запустили першу чергу свого підприємства площею 1,2 тис. кв. м. «На розширення йшли усі прибутки», — каже підприємець.

Відчути, коли настав час розширятися — одна з найважчих задач виробничника. Сертифікат ISO 22000 на ТМ «Дригало» отримали у 2006 р. Це був перший такий сертифікат на теренах Східної Європи!

Роби якісну продукцію та вчасно проходь сертифікацію виробництва. Якщо можеш, проходь її першим серед конкурентів.

А ще у двохтисячних Людмила Дригало пішла в політику. Жорстока політична боротьба призвела до сумних подій. В 2012 р. фабрику ТМ «Дригало» підпалили. Відновити виробництво допомагали дистриб’ютори та навіть конкуренти (!).

Пані Людмила була змушена купити вживане обладнання. «Буває, що працюємо просто «в нуль», — ділиться вона. — Але основна мета – зберегти марку, людей та бізнес».

Візьміть на замітку, що заради порятунку бізнесу інколи можна і треба приборкати власні амбіції.

Зараз продукція ТМ «Дригало» є на полицях магазинів Північної Америки, Ізраїлю та навіть Австралії. Але для подальшого розвитку знову не вистачає потужностей. Жінка мріє про велике європейське підприємство, що задовольнить попит споживачів не тільки в Україні, а й по всьому світу.

Related Terms

Не пропустити найцікавіше

x