Добро у філіжанці

Основні вкладки

У центрі Варшави, поміж бізнес-центрів та дипломатичних представництв, заховалася найменша польська кав’ярня. Про те, що вона дійсно найменша, свідчить сертифікат книги рекордів Польщі, що висить на стіні у приміщенні площею шість квадратних метрів. Мініатюрний Dobro & Dobro espresso bar – проект українців Олега та Інни Ярових, які вирішили додати до польської кавової культури трохи українських рис.

Ми не знали, як це робити

«Для українців не проблема відкрити бізнес у Польщі, – розповідає Інна, – але якщо це перший бізнес. Для тих, хто має досвід підприємництва в Україні, польські реалії можуть здатися занадто складними». У подружжя Ярових такого досвіду не було, тому перспектива заснувати кав’ярню у Варшаві їх надихала, про всі перепони вони дізналися згодом.

Рекламісти Інна та Олег давно мріяли про власну справу, і кав’ярня була для них простим варіантом, адже не потребувала великих інвестицій. Реалізовувати ідею вирішили у Польщі, куди планували переїздити по роботі.

Ще в Україні мізкували над назвою закладу. Шукали інтернаціональне слово, яке б зрозуміли і українці, і поляки та викликало приємні асоціації. Обидва вірять: якщо добро робиш, добро і повертається. Так життєва філософія стала брендом Dobro & Dobro.

Розробили логотип, замовили брендовану продукцію (наклейки, дисконтні картки тощо) і привезли до Варшави. Їм не було в кого спитати поради, ані в Києві, ані у Варшаві, тому все пізнавали на власному досвіді. Це було складно, але тепер вони кажуть, що необізнаність була перевагою: не знали, чого чекати, тому нічого не боялися.

Найбільша проблема – знайти приміщення. Пропозицій катма, а ріелтори не поспішали щось знайти. До того ж ціни на оренду були захмарними. Врешті, подружжю вдалося знайти компромісний варіант за адекватну ціну – невелике приміщення за 2 тис. злотих. Dobro & Dobro – це дві барні стійки, за якими кавують від чотирьох до десяти гостей, та ще два місця – на літньому майданчику.

На запуск бізнесу витратили невелику суму: кілька тисяч доларів, заощаджених ще в Україні, плюс гроші, уторговані від продажу автівки.

Тривалий час подружжя працювало удвох. Інна опікувалася просуванням бренда, розробкою меню, а Олег – операційною роботою, бухгалтерією і власне приготуванням кави. Їм здавалося, що працювати без найманої робочої сили – це економія коштів, але тепер вони розуміють, що це надто спрощує всі процеси і дозволяє розвивати бізнес, не переймаючись дрібницями типу «треба закупити молоко».

Нині у кав’ярні працюють троє співробітників, і всі вони українці. Інна наголошує, що працевлаштовувати співвітчизників – їхня мета і щире бажання. Майже половина відвідувачів кав’ярні Ярових – це українці.

Кава для посла

Відкриваючи кав’ярню, Олег та Інна навіть не уявляли, що таке польська бюрократична машина, яка не поступається українській. Єдина відмінність – у Польщі неможливо обійти жоден пункт на шляху до бажаної мети. Всі мають проходити обов’язкові юридичні процедури і надавати чималий пакет документів у державні установи, щоб отримати необхідні дозволи.

Дорожня карта підприємця, який хоче відкрити кав’ярню у Польщі, містить багато етапів: заява у санепідемстанцію, отримання дозволу від адміністрації міста, погодження з пожежною адміністрацією, отримання медичної книжки, а також офіційне працевлаштування. Наступний етап – реєстрація процесу роботи, наприклад, фіксація проведення всіх операцій через касу. Недотримання цього пункту спричиняє дуже високі штрафи. Вищі за штрафи тільки податки.

Окрема історія – відкриття літнього майданчика, яке потребувало купи додаткових дозволів від міських департаментів геодезії і катаклізмів та документів, що засвідчували факт оренди майданчика у міста. Біганина державними установами тривала п’ять місяців, наступного року з цим упоралися за три тижні.

Щоб відкрити двері кав’ярні, підприємцям знадобився місяць приготувань. Збираючи документи, вони докуповували необхідне устаткування. Кавова машина їхала до Варшави з італійського заводу, млинок привезли з Києва, якісне зерно знайшли у варшавській палярні, де купують його й досі. Олег вдосконалював свої навички приготування кави на курсах бариста.

Dobro & Dobro пропонує як традиційну каву, наприклад, еспресо, так і фірмові напої – каву з імбирем, медом та лимоном, зі згущеним молоком або капуоранж. Восени готують особливий гарбузовий лате, на який чекають постійні клієнти. Біля кав’ярні розташоване українське посольство, тому випити кави заходить і пан посол.

Інна розповідає, що аудиторія сформувалася несподівана. Запускаючи проект, вони готувалися пригощати кавою молодь, оскільки ціни у Dobro нижчі за середні у польській столиці (еспресо коштує 1 євро). А врешті постійними клієнтами стали сім’ї з дітьми, офісні працівники, пенсіонери. Затишок та спокійна атмосфера закладу привабила відповідну аудиторію.

Не кав’ярня, а кав’яренька

Єдиним каналом просування бренда обрали Facebook – зробили сторінку кав’ярні та розповіли про себе у групах, що об’єднує польських українців. Несподіваної популярності проект українських підприємців набув випадково. Хтось із гостей сказав, що ніколи не бачив меншої кав’ярні. Ярові вхопилися за ідею та з’ясували, що Dobro дійсно найменша кав’ярня у країні. Для засвідчення запросили представників польської книги рекордів, які видали офіційний документ. Відтоді концепція «найменша кав’ярня» стала рушійною силою бренда, і хвиля уваги журналістів до закладу була забезпечена. Телевізійні сюжети та газетні репортажі робили і українські, і польські ЗМІ, журналісти з Німеччини і Канади, і це привело багато нових клієнтів, які тепер заходять на каву щодня.

Інна та Олег розповідають, що додаткової уваги до них привернув той факт, що формат закладів, які пропонують каву to-go, для поляків нетрадиційний. Вони не звикли пити каву на бігу, тому заклад, де не було столиків, їх дивував. У них кавувало чимало місцевих блогерів, і згодом пости про Dobro ширилися інтернетом.

Деякі гості приходили не лише по каву, а й порадитися щодо запуску бізнесу. Тоді Олег та Інна задумалися про франшизу, швидко вирішили це питання, і в липні цього року отримали необхідні документи. Тепер збираються продавати франшизу та відкривати нові кав’ярні. При чому це будуть і мікрокав’ярні, і більш традиційні для Польщі кафе із столиками та сніданками у меню.

Ще однією мрією Інна називає відкриття тапас-канапка-бару Dobro, де жителі Варшави зможуть поласувати канапками. Ярові хочуть, щоб із їхньої кав’ярні виросла мережа, і в Польщі знали, що тут українці пригощають гостей добром.

Related Terms

Не пропустити найцікавіше

Катерина Спориш
Катерина Спориш
x