Співзасновниця «Доброї листівки» Лілія Омельяненко розповідає, як заробити для дітей 200 тис. грн, розповідаючи світові про Україну та популяризуючи сучасне мистецтво.
Ліліє, як виникла ідея проекту?
У 2014 році я хотіла надіслати друзям листівки, які б розповідали про Майдан, але не знайшла таких. Тож у мене з’явилася ідея звернутися до художників, які б намалювали щось на цю тему. Кошти, уторговані від продажу листівок, я хотіла передати на благодійність.
Якою була початкова партія?
До першого накладу ввійшло вісім листівок на тематику Майдану, їх малювали Ілля Стронговський та Олександр Корешков. Ми підготували їх майже за два тижні, а вже на «Книжковому арсеналі», де Ілля продавав листівки зі свого стенда, стало зрозуміло, що вони користуватимуться попитом. Так ми вирішили розвивати проект разом і заснували благодійний фонд «Добра Листівка».
Якими були початкові інвестиції?
Ми хотіли вивести на ринок унікальний продукт, а не звичайні листівки з котиками та букетами. Загалом на друк перших двох накладів було витрачено майже 10 тис. грн. За три місяці проект повернув ці інвестиції та почав давати прибуток, який ми спрямовували на благодійність. Сайт робили за допомогою друзів та не оплачували його створення.
Кому саме ви вирішили допомагати?
Ми одразу визначилися, що хочемо підтримувати дітей з інвалідністю. Спочатку працювали з житомирськими фондами: «Місія в Україну», що займається безкоштовною реабілітацією особливих дітей, та «Берегиня Полісся», який допомагає реабілітувати діток з ДЦП за допомогою іпотерапії (лікування, що ґрунтується на взаємодії людини зі спеціально навченим конем) та каністерапії (лікування взаємодією із собаками). Трохи згодом ми почали надавати адресну допомогу конкретним сім’ям.
Яка основна тематика листівок?
Спочатку були листівки з Майданом, але поступово ми розширили тематику: прагнемо звертати увагу суспільства на гострі соціальні теми. Є листівки про АТО, захист прав ЛГБТ, є на теми актуальної історії України та історичних особистостей в оригінальному авторському баченні, наприклад, Степан Бандера у квітах. Окрім того, є певна частина вітальних та святкових листівок: вони більш звичні для людей і видаються для додаткового прибутку.
Як ви рекламували проект?
Пряму рекламу ми не використовували, натомість активно писали у соцмережі, Facebook і Twitter, просували проект на особистих сторінках. Також про нас багато розповідали мас-медіа, нас запрошували на телебачення. Тож люди потроху про нас дізнавалися. У нас були дуже оригінальні листівки, і часто нас спеціально шукали покупці.
Ми активно заявляли про себе на міжнародних книжкових ярмарках у Кракові, Варшаві, Франкфурті. У Франкфурті нам навіть подарували окреме місце, і ми зрозуміли, що наш проект цікавий не лише українцям.
Більше товару ми продаємо через крамниці, ніж через сайт. Зараз з’явився власний простір у крамниці «Чулан» на вулиці Кудрявській, 2; там можна придбати усі листівки за нашими цінами.
Що для вас найскладніше у цьому проекті?
Питання дистрибуції, домовленості з крамницями, оперативні поставки. Саме це забирає найбільше часу, а проектом займаємося лише я та Ілля. І ми можемо приділяти йому лише вільний від основної роботи час. Зараз ми найбільше сил вкладаємо у розвиток сувенірного бренда «Невпинно», це специфічна продукція: мотиваційні сувеніри, значки за мотивами творів відомих українських митців. Також працюємо над розвитком нашого видавництва, яке так і називається – «Видавництво». Ніша дуже специфічна, фактично ми продовжуємо розвивати ті самі ідеї, що й у листівках: це література для дорослих та дітей, пов’язана із соціальними темами. Це також книги про фемінізм, рівність прав, про те, як говорити з дітьми про смерть…
Коли ми почали проект «Добра Листівка», то одразу розуміли, що хочемо говорити на гострі теми: війни, рівності прав, варіативності сучасного мистецтва в усьому світі. Часто ми обираємо листівки, що можуть бути менш популярними, але показують, наскільки різноманітними є способи, якими говорять митці.
За якою схемою ви співпрацюєте з авторами?
Автор отримує десяту частину тиражу безкоштовно. Ми починали з українських ілюстраторів. Для нас важливі їхня кваліфікація, самобутність, власний стиль, соціальна значущість. У нас був художник Радо Явор зі Словаччини, який дуже переймається подіями на сході. І ми були єдиними, хто надрукував його листівки на цю тему. Пізніше ми почали пропонувати цікавим іноземним авторам долучитися до проекту.
Які у вас плани на майбутнє?
Ми думаємо збільшити команду, бо нині проект працює не настільки ефективно, як міг би. Хочемо знайти людину, що займатиметься усіма організаційними процесами, а ми будемо курирувати проект і зможемо систематичніше працювати з усіма дистриб’юторами.
