Найкраще серед fuckup nights

Основні вкладки

Найкраще серед fuckup nights

FuckUp Nights – платформа, що започаткована у Мексиці 2012 року, на якій підприємці публічно розповідають про свої провали, щоб інші змогли уникнути їхніх помилок. Ми зібрали кілька історій з американських та українських заходів, в яких бізнесмени діляться  невдачами.

 

Хітен Шах, співзасновник KISSmetrics та Crazy Egg

Я і мій співзасновник витратили 1 млн дол. на компанію, яка так ніколи і не запустилася. Ми були перфекціоністами, тому створили, як нам тоді здавалося, найкраще, але ми не розуміли, що потрібно нашим клієнтам. Інколи треба показати друзям прототип, щоб почути «Ху, як таке можна зробити?», перш ніж витрачати час і гроші на ідеал, який нікому не знадобиться. Тепер ми уміємо витрачати гроші з розумом і зосереджуватися на задоволенні споживачів.

 

Один із уроків, який я дістав, полягав у тому, що не потрібно розпорошувати свої зусилля і час. Як і інші підприємці, я намагався одночасно робити кілька справ, але цього не потрібно робити. Це призводить до вигорання і помилок. Найперше, чого потрібно навчитися, – делегувати. Коли я навчився зосереджуватися на одному бізнесі, то зміг запустити його швидше, ніж решту моїх компаній.

 

Ренд Фішкін, генеральний директор компанії Moz і співзасновник Inbound.org

Одна з найбільших помилок у Moz – довго працювати над проектами з ефектом «великого вибуху», які, врешті, були не надто помітними. Ми могли розпочати проект, який потім виснув аж до року. А одного разу, розпочавши проект у четвертому кварталі 2011 року, запустили його аж у 2015-му. Відсутність грамотного планування та відтермінування більше ніж на рік, – це програш вашого бізнесу.

 

Не будьте такими, як ми, і використовуйте гнучкий розвиток проектів (систему Agile тощо), приділяйте увагу прогресу виконання та несіть відповідальність одне перед одним.

 

Лео Лапорт, засновник мережі TWiT

Моєю найбільшою підприємницькою невдачею було намагання робити все самому. Я, як засновник, відчував, що знаю все, що потрібно знати про ЗМІ. Але я нічого не знав, як створюється дієвий бізнес: про фінанси, маркетинг, рекламу та людські ресурси.

 

Після кількох років невпинного зростання мені довелося закрити компанію, оскільки я витрачав більше часу на гасіння пожеж, ніж робив те, що любив (і що приносило нам гроші).

 

Залучення ділового партнера може створити відчуття, що ти зраджуєш своїй компанії. Але для мене це був крок до успіху.

 

Аріанна Гаффінгтон, засновниця газети The Huffington Post

Я не раз переживала падіння. Приміром, мою другу книгу відмовилися друкувати 36 видавців, і я пам'ятатиму це завжди. Багато років потому я спостерігала, як моя газета отримує різні відгуки, зокрема негативні, коли рецензент назвав мій сайт «еквівалентом of Gigli, Ishtar та Heaven’s Gate, змішаних в одне».

 

Але моя мама говорила, що провал – це не протилежність успіху, а крок до успіху. Тож поступово я навчилася не перейматися через невдачі. Я вірю: ми прийшли на Землю не задля того, аби накопичувати перемоги та трофеї й уникати невдач, а щоб бути «збитим льотчиком» і зрозуміти, хто ми насправді.

 

Слава Балбек, архітектор, автор проектів The Cake, The Burger Mexico

Кумедна історія сталася з The Cake. Посеред приміщення стоїть великий малиновий собака. Ми його не встигли зробити до відкриття, тому заклад почав працювати без нього. Але наше бюро вирішило взяти участь у конкурсі «Інтер'єр року». Для цього потрібно було сфотографувати всі об'єкти. Залишався день до дедлайна, і ми повезли собаку до The Cake. Коли почали монтаж, то зрозуміли, що він не вміщується у каркас на три сантиметри. Ми розібрали каркас, вставили собаку і змонтували заново. Робота тривала 8 годин. Ми все сфотографували, але в «Інтер'єрі року» нічого не отримали.

 

Андрій Федорів, маркетолог, засновник брендингової агенції Fedoriv

У мене була своя компанія. Вона зростала, ми били рекорди з чистого прибутку. На початку жовтня 2008 року троє наших топ-менеджерів поїхали у відпустку на три місяці. Я теж з'явився в офісі лише кілька разів. І якось, відкривши план доходів і статуси платежів, я зрозумів, що у нас немає грошей навіть на зарплати. І не тому, що нам не заплатили, а тому, що ми їх не чекаємо. А ще є борги перед підрядниками. Наступного дня я був змушений звільнити 40% співробітників, при цьому половину цих людей я не знав особисто. Для мене все це було цілковитим відкриттям. Бізнес не може працювати сам, таке буває лише у книжках.

Related Terms

Не пропустити найцікавіше

Катерина Спориш
Катерина Спориш
x