Пластик, що має два життя

Основні вкладки

Ольга Александрович
19/02/2018

Багато людей розуміють, що наша планета не здатна самотужки позбавлятися від продуктів нашої життєдіяльності. Тема знешкодження відходів щодня стає все більш актуальною. Тому Іван Нестеренко, житель Львова, дизайнер за освітою, поставив собі за мету не лише зменшити кількість сміття, але й зробити його корисним, знайти йому подальше призначення. Проект майстра Zelenew — невеличке підприємство, де вторинний ресурс – діряві пластикові миски, пусті пляшки тощо – перетворюється на дизайнерські речі, служить людям і приносить прибуток.

 

Як і коли виникла ідея перероблення пластику?

Ідея з’явилася у 2013 році. За фахом я дизайнер, і довгий час працював у дизайні упакови. Мене дуже дратував той факт, що я сприяю накопиченню сміття. Проте я давно помітив у собі хист сполучати непотрібні речі, даючи їм друге життя. Отож спочатку ідея перероблення пластику була для мене хобі, а потім стала цікавим експериментом, до якого я залучив ще й багато друзів. Нинішня упакова переважно пластикова. Я почав досліджувати, яким є пластик, і нарахував більше десяти видів цього матеріалу! А кожен з видів потребує окремого підходу під час перероблення.

З чого ви почали?

Спочатку я використав підхід голландського дизайнера Дейва Хакенса, який мої друзі привезли з виставки під час тижня дизайну. Дейв Хакенс відтворив найпоширеніші способи перероблення пластику у гаражному форматі, для чого потрібне просте обладнання. Я трохи переробив концепцію обладнання дизайнера і почав краудфандингову кампанію із залучення коштів на українській платформі «Спільнокошт». Ідея зібрала більше, ніж я сподівався залучити для старту. 

Скільки коштів ви зібрали на старті виробництва?

Ми зібрали приблизно 75 тис. гривень. Люди підтримували проект невеликими сумами, і тепер, коли все запрацювало, ми потроху роздаємо подарунки за їхній внесок: це може бути щось із наших виробів або екскурсія на наш DIY-завод. Зараз намагаємося власним обіговим коштом триматися на плаву. 

Перед якими складнощами довелося постати?

Коли я за кілька місяців вивів залучені кошти, виявилося, що їх не вистачає, бо знецінилася гривня. І всі вони пішли на складання нашого основного пристрою. Я проектував його з колегою-інженером, якому це теж було цікаво. Але невдовзі мій колега на рік застряг у Польщі, тому мені довелося самотужки розбиратися з обладнанням, і переважно я зібрав його сам. Вийшло трохи задовго, проте в ході експериментів я зрозумів, як веде себе різний тип пластику в різних умовах, і міг уже обґрунтовано запрошувати інших людей до співпраці.

Це нова для України технологія. У вас було багато експериментів у перші роки існування вашої справи?

У ході трьохрічного дослідження я знайшов з десяток способів, цікавих для комерційного використання. Вони дають змогу перетворювати пластик у якісний, корисний продукт. Але ми вибрали лише один спосіб, адже що більше виробів, то витратніше виробництво. Цей спосіб для нас найпростіший та найвигідніший. Іноді ми експериментуємо, але переналагодження одного процесу на інший забирає багато часу. Тому вважаємо, що краще робити щось одне, але ефективно.

То на чому ви зосередилися? І скільки коштує ваш товар?

Найперші й основні наші вироби – миски для фруктів, а також мильниці, в яких не розмокає мило. Це найбільш ходовий товар: його купують у подарунок, цінують за колір, унікальність і філософію, яку він несе.
Також у нашому асортименті – кошики для речей, кошики для сортування вторинної сировини на кухні, контейнери для вертикального озеленення, світильники… Щодо цін, то, наприклад, мильниця коштує 60 грн, миска для фруктів – близько 300 грн.

Як виглядає процес виготовлення продукту?

Наш пристрій переплавляє подрібнений пластик і виштовхує його в гарячому вигляді, як пасту з тюбика, у вигляді тонкого мотузка. Оператор станка підхоплює мотузок і навколо твердої болванки формує предмет, а потім знімає його, коли він охолоне. Сам процес нагадує друк за допомогою 3D-принтера, але керування пристроєм відбувається вручну. 

Як ви надаєте кольору виробам? Фарбуєте згодом?

Ні, оскільки щоразу виріб робиться вручну, то знати наперед, яким буде його колір, можна тільки приблизно. Ми сортуємо пластик, який нам приносять, зокрема за кольорами. Далі робимо подрібнену пластикову масу і у процесі виробництва створюємо суміш різних кольорів. Якщо у верстат до червоного досипати синього, то вийде плавна розтяжка червоний – фіолетовий – синій. Виходить унікальне поєднання кольорів, як в акварельному малюванні. Відчуття майстра підказує, скільки якого матеріалу потрібно використати, щоб мати певний колір у певній частині нового виробу.

Яка була ваша команда на початку, якою стала зараз? Як ви зростали?

Ми тільки-но визначилися з продуктом, способом виробництва та каналами збуту. В мене є помічниця, з якою ми двічі-тричі на місяць запрошували волонтерів, які допомагали нам з виробничими процесами. Ми розуміли, що, якщо ми серйозно займемося рекламою і маркетингом, у нас неодмінно трапиться провал у виробництві. Тому в першу чергу я хотів налагодити саме його, а вже потім запускати все інше. Зараз ми на стадії переходу від стартапу до більш системного бізнесу. Лише з кінця лютого я планую починати пошуки людей до команди.

Де ви винаймаєте приміщення для майстерні?

Два роки тому цей проект народився у стінах коворкінга, де було багато інших творчих людей та інженерів, які підтримували тестування моєї ідеї. Згодом нам стало тісно, і ми чотирма командами перебралися на старий завод радіоелектронної медичної апаратури, ставши тут першими орендарями і створивши свій простір. Зараз тут більше 60 креативних студій, майстерень та лабораторій.

По яких каналах до вас потрапляє пластик?

За допомогою людей, які стежать за нами у Фейсбуці та Інстаграмі. Після сміттєвої кризи Львова багато хто задумався: а чи робить він щось для чистоти міста? Народ почав сортувати побутову сировину, а пластик віддавати нам. Добровольців виявилося багато, і зараз ми забезпечені сировиною повністю. А людям за це ми даруємо цікаву екскурсію на наш завод. Я охоче розповідаю їм про те, що роблю, і допускаю до процесу всіх, кому це цікаво. До нас ходять навіть школярі.

Чи підлягають переробленню пляшки з-під мінералки?

Для ПЕТ-пластику є спеціальні заводи, бо переробляти його можна лише промисловим способом. Ми не використовуємо цей вид пластику, адже він дуже неслухняний, потребує ретельного сортування та просушування. Якщо там хоча б 0,2% вологи, з ним вже не можна працювати. Ми працюємо переважно з харчовим видом пластику: пробками від пляшок, каністрами, пляшками з-під молока та шампунів, кухонним посудом, тазиками, мисками, іграшками.

Як ви просуваєте свою продукцію?

Замовлення можна зробити на нашій сторінці у Фейсбуці, але не хотілося б перетворювати її на комерційну сторінку. Також ми розмістили свої вироби на сайті магазину дизайнера Дейва Хакенса і багато товару продаємо за кордон. Тамтешні покупці давно знають, що таке рейсаклінг (повторний цикл використання), та цінують це. Проте ми не покладаємося лише на інтернет-продажі. Найефективнішим інструментом просування нашого продукту стали шоу-руми: там вироби можна потримати в руках, розгледіти їх з усіх боків… 

Які ваші плани з розвитку компанії?

Я планую завантажити наявні потужності виробництва так, щоб вони стали самоокупними. Далі – взяти людей на роботу, щоб у вивільнений час продовжувати свої дослідження. В цьому і полягає та соціальна складова, яку я декларував на початку. Мені було цікаво створити бізнес не просто заради грошей, а такий, щоб прибуток від нього змінював світ довкола.

Related Terms

Не пропустити найцікавіше

Катерина Спориш
Катерина Спориш
x