Пригода під назвою Vagabond

Основні вкладки

Мару Маруженко
06/11/2017

Плати, скільки зможеш

Москвичка Світлана Соколова працювала в інвестиційній компанії, але в якийсь момент зрозуміла, що життя проходить повз. Тоді вона все кинула і подалася подорожувати світом. У США Світлана зустріла свого майбутнього чоловіка Ніколаса О'Коннелла з Сент-Луїса. Разом вони приїхали до Києва, де навесні 2014 року відкрили Vagabond Café & Vintage Corner на Подолі (вул. Сковороди, 7).  

Розпочалося все з ідеї створити камерну кав’ярню для друзів. Ніколас полюбляє готувати, у подружжя багато друзів. Його мрією було кафе для своїх у трамваї, де б він міг частувати всіх власноруч зробленими стравами. Світлана й гадки не мала, як підступитися до відкриття власного кафе, а тим паче, де взяти трамвай. І тут подруга сім’ї Даша Орєхова несподівано запропонувала відкрити кафе: на Подолі саме звільнилося приміщення, що ідеально підходило для закладу. Світлана і Ніколас приїхали дивитися приміщення. Кардинального ремонту воно не потребувало, тож вирішили не втрачати шансу.  

Початкові інвестиції у кав’ярню склали $7,5 тис. Ці гроші витратили на закупівлю обладнання та косметичний ремонт. Окрім того, сплатили 19 тис. грн за оренду приміщення. Інвестиції повернулися приблизно за півтора року, і подружжя витратило їх на інші творчі проекти.  

Почали ремонт, до якого долучилися друзі. Команда для кафе зібралася стихійно: у когось був досвід у будівництві, хтось працював бариста. Першою бариста була подруга Світлани з Каліфорнії, яка подорожувала Європою і заїхала допомогти друзям відкрити кафе.    

За три тижні побудували бар, встановили кавову машину і навчилися варити каву. Втім, питання ціни було незручним. Аж раптом хтось поставив трилітрову банку на барну стійку, щоби гості могли кинути туди, скільки не шкода. Гостям такий підхід сподобався, засновникам теж.  

Упродовж місяця кафе працювало у форматі free donation – без цін. Подавали каву, какао, лимонади, домашню випічку, вегетаріанські сендвічі і роли. Це був цікавий соціальний експеримент. Дехто платив 100 грн за еспресо. Іноді заходили ресторатори і говорили, що засновники божевільні. Хтось заносив бабусин сервіз, сподіваючись, що тут йому дадуть друге життя. Хтось давав 500 грн і говорив: «Дякую, що ви є».  

Світлана згадує, що деякі компанії замовляли їжу, напої і ще 5 сендвічів із собою і залишали всього 20 грн. Бували й такі, хто приїжджав з іншого міста упевнитися, що таке дивне кафе і справді існує. Недобрий жарт зіграло із закладом телебачення: про Vagabond вийшов випуск під назвою «Київське кафе, де все безкоштовно!». І людей, що залишають одну гривню за обід, одразу побільшало. За місяць Світлана та Ніколас були змушені встановити ціни, щоб не збанкрутувати.  

Кава з Подолу

Основу команди складали 9 людей, які розділили між собою всі обов’язки: проводили ремонт, працювали за баром, подавали їжу. Втім, через творчу жилку тут панувала анархія, і це впливало на якість обслуговування.  

Поряд із кав’ярнею розташувалася Британська Рада, і її співробітники часто заходили, щоб захопити дорогою на роботу філіжанку кави, але їм не завжди це вдавалося. Ніхто не міг передбачити, о котрій закінчиться ніч бариста Vagabond чи коли розпочнеться наступного ранку робочий день. Попервах не було ані адміністратора, ані арт-директора. І засновники зрозуміли, що систему треба налагоджувати. Нині кожен співробітник має свої обов’язки. Наприклад, хтось робить заготовки домашніх сиропів і водночас виконує адміністративні функції. За заготовки він отримує фіксовану суму з прибутку кав’ярні, а як адміністратор – 20% від прибутку. У перший рік роботи заготовки за фіксовану плату приносили співробітнику більше грошей, ніж адміністративні функції. Але згодом, зі збільшенням прибутку, ситуація змінилася.  

За три роки існування кав’ярні тут пропрацювало понад 60 співробітників. Натепер каву варять троє бариста по черзі.  

Світлана жартує, що адвокатом їхнього бренда вона назвала б чорну козу з приватних господарств Позняків, яку власники привезли на Поділ, щоб відсвяткувати півріччя існування кафе. Козу звали Демон Врубеля. І все ж основна аудиторія закладу – друзі власників, жителі Подолу та люди, які уподобали цікавинку цього району. Власники називають своїх гостей креаклами – це здебільшого люди творчих професій.  

Нині подружжя разом із деякими вагабондівцями відкриває новий бар на Подолі. У новому приміщенні 200 квадратних метрів на противагу невеличкому Vagabond. Про підготовку до відкриття бару, яке планується у грудні цього року, команда розповідає у  Facebook-дописах з тегом #making_of_bar. 

Related Terms

Не пропустити найцікавіше

Катерина Спориш
Катерина Спориш
x