Що спільного у тигра та локшини?

Основні вкладки

Євгенія Козловська
07/03/2018

Орест Мурій, власник тернопільського закладу «Східна кухня Tiger», що спеціалізується на традиційній китайській кухні, розповідає про нюанси цього бізнесу. 

 

Як виникла ідея відкрити заклад? Чи був у вас уже досвід підприємництва?

Ми відпочивали у Відні. Біля нашого хостелу стояв фургон із китайською локшиною у коробочках. Нам вона дуже смакувала і, що приємно, була зовсім недорогою. А коли ми повернулися додому, то захотіли відкрити щось подібне і у нас. Тим більше що у Тернополі не було закладів такого формату. Ми вже мали невеликий досвід підприємництва, хоч і не в харчовій галузі: продавали речі з-за кордону та зі стоків у інтернеті. 

 

Як ви готувалися до відкриття? Чи вивчали ринок, консультувалися з кимось?

Спершу ми вирішили зосередитися на якості продукту: найбільшу увагу приділяли розробленню самих страв та паковання. Також, звісно, проконсультувалися щодо різних аспектів відкриття закладу у друзів, що вже мали власні кафе чи ресторани. Назву Tiger обрали, бо ця тварина – один з улюблених символів у Китаї, а я за китайським гороскопом тигр.

 

Як ви формували меню?

По-перше, нам допоміг друг, що працював шеф-кухарем. По-друге, ми знаходили страви китайської кухні в інтернеті та пробували їх готувати. Якщо не подобалося, обирали інші варіанти, вдосконалювали смак і технологію виготовлення. 
 

Якою була сума початкових інвестицій у заклад? 

Ми витратили приблизно $8–10 тис. на обладнання, систему обліку та першу закупівлю продуктів. Також нам довелося викупити меблі у попереднього орендаря, щоб він швидше виїхав і ми могли відкрити заклад.

 

Скільки людей спочатку було у команді?

Попервах у нас працювало 6 людей. 

 

Як ви поширювали інформацію про заклад? Зверталися до агенцій чи проводили рекламну кампанію самостійно? 

Ми розповідали про відкриття нового закладу, його переваги. Основним каналом реклами був Instagram.

 

Чи усе йшло за планом? Які у вас були проблеми? Що було найважче?

Звісно, не все було гаразд. Траплялися перебої у роботі витяжки та електрики, інколи виникали проблеми з персоналом... Але нам потрібен був лише час, аби зрозуміти, як треба діяти за певних обставин. 

 

Чи є у вас конкуренти у Тернополі? 

Коли ми вже почали працювати, у Тернополі з’явилося ще два заклади схожого формату, але натепер вони закрилися. Є багато ресторанів, де можна скуштувати суші, але це зовсім інший напрям.
 

 

Хто ваша цільова аудиторія? 

Основна наша аудиторія – це молодь. Однак вона часто приводить до нас і батьків. Спробувавши наші страви, вони також стають нашими клієнтами: виявляється, така їжа смакує і старшому поколінню.

 
Ви працюєте разом із дружиною. Це спрощує ведення бізнесу чи навпаки? Які нюанси є у керуванні рестораном, якщо ваш бізнес-партнер – дружина?

У нас чудова команда, і це дуже надихає. Ми чітко розподіляємо наші обов’язки, і кожен займається своєю справою. А усі важливі рішення обговорюємо та ухвалюємо разом. 

 

Ви починали з «Вуличного ринку». Чи берете участь у схожих подіях зараз?

Ми долучаємося лише до літніх фестивалів, бо в іншу пору року складно працювати. Фестивалі – це чудова нагода добре заробити і набути корисного досвіду. Наші працівники усі фестивалі коментують приблизно так:  «Це було дуже важко, але дуже круто! Повторімо наступного року».

 

У вас уже два заклади. Як ви обирали місце для другого? 

Головний критерій під час вибору був дуже простий: потік людей. Це найважливіше.   

 

Ви працюєте з 2015 року. Які поради ви б могли дати початківцям, які лише думають про власний ресторан?

Якщо ви вважаєте, що, заснувавши ресторан, будете заробляти легко, подумайте про щось інше. Бо знайдете собі роботу на щодень і без вихідних. А для успіху, на мою думку, найголовніше – це щиро вірити у свій продукт і намагатися зробити щось дійсно смачне.

 

Які ваші плани на майбутнє? 

Хочеться відкрити ще один заклад у Тернополі та розширюватися на інші міста.

Related Terms

Не пропустити найцікавіше

x