Як правильно укласти інвестиційний договір

Олена Залєвська
11/10/2021
Як правильно укласти інвестиційний договір

Важливим аспектом на етапі інвестування є укладення між фаундерами (замовниками) та інвестором договору, який закріплює їхні взаємні права й обов’язки. І звичайно, допомагає уникнути можливих непорозумінь. Як це правильно зробити, що потрібно знати та з чого почати, розказали експерти: бізнес-брокер, співзасновник юридичної компанії EXPATPRO та дитячого садка нового рівня Minipolis Любомир Кузюткін та юрист, керуючий партнер Icon.Partners В’ячеслав Устименко.

«Угода між інвестором і замовником оформляється у вигляді інвестиційного договору встановленого зразка згідно зі статтею 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність». Взагалі, це основний документ (інвестиційний кодекс в Україні відсутній), який визначає правові й економічні основи інвестиційної діяльності в країні. Також у разі потреби можна звернутися до постанови Кабінету Міністрів України № 112 «Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора», – пояснює Любомир Кузюткін. – Скажу одразу: хоч в інтернеті й пропонується величезна кількість шаблонів і зразків, інвестиційний договір - це не той документ, який можна скласти самостійно, без допомоги обізнаного юриста. Проте все ж слід знати його основні постулати». 

Хто є хто

Дамо визначення основних понять у сфері інвестицій.

Замовник (фаундер) – людина, яка веде проєкт, переважно це керівник підприємства. Він відповідає за кошти, які надав інвестор, та за виконання зобов’язань, передбачених інвестиційним договором. На замовника покладена цілковита відповідальність за фінансові результати діяльності.

Інвестором може бути юридична або фізична особа, що інвестує власні кошти у фінансування проєкту. Знання та ідея, вкладені у проєкт, також вважаються інвестицією. Інвестор націлений отримати прибуток за свій внесок у вигляді дивідендів чи частки компанії з правом управління та ухвалення рішень чи без нього.

Експертиза – інтелектуальна складова проєкту, яка може бути вагомою частиною угоди. Зазвичай, але не обов’язково експертиза належить замовнику. Прибуток фінансового інвестора повинен бути мінімум удвічі вищим за прибуток по експертизі. В Україні досить складно продати ідею інвестору, якщо друга сторона не вкладає фінанси, оскільки вважається, що так автор ідеї просто хоче перевірити її життєздатність чужим коштом.

Що треба знати

Що треба знати

«Перед підписанням інвестиційного договору сторони укладають меморандум або угоду про наміри – письмовий виклад попередньо досягнутих усних домовленостей, – зазначає Любомир Кузюткін. – Меморандум укладається до того, як буде створена юридична особа чи розпочато інвестиційний проєкт. У ньому зазначається, хто є учасники проєкту, їхні зобов’язання і штрафи для сторін. Меморандум, як правило, не має сили в суді».

Для складання інвестиційного договору потрібна грунтовна участь усіх сторін. Причому кожній слід мати власного юриста, який подбає про захист її інтересів.

Важливі умови інвестиційного договору

Умови договору повинні передбачати: 

  • предмет договору; 
  • цілі входження у партнерство;
  • умови управління компанією та прийняття рішень;
  • розмір і час отримання прибутків;
  • мета й умови допуску нових партнерів;
  • входження додаткових інвесторів;
  • умови виходу з партнерства.

Експерт зауважує, що разом з інвестиційним договором зазвичай ідуть ще два обов’язкових папери: статутні документи й трудові договори.

Статут або корпоративна угода регулює відносини між сторонами й визначає чотири основних блоки:

  • ухвалення рішення щодо збільшення статутного капіталу. У разі самовільного збільшення статутного капіталу замовником інвестор може втратити практично всі свої дивіденди. Ця тема наочно розкрита у художньому фільмі «Соціальна мережа» про Марка Цукерберга і Facebook;
  • ухвалення рішень щодо суттєвих операцій – на суми від половини вартості компанії чи її статутного капіталу. Фіксується розмір таких сум;
  • розподіл дивідендів: скільки, коли і як часто отримує прибутки інвестор;
  • призначення генерального директора та фінансового керівника / головного бухгалтера. Встановлюється порядок того, хто обирає виконавців обов’язків, яка для цього потрібна кількість голосів, як часто тощо.

«Трудові договори формують юридичну базу для діяльності компанії. Я рекомендую безстроковий трудовий договір із максимально гнучкими умовами. Потрібен такий, за яким один із партнерів не може звільняти співробітників в односторонньому порядку. При цьому він залишає право швидкого виходу з угоди зі збереженням своїх інтересів», – радить Любомир Кузюткін.

Що отримує інвестор за свій внесок? 

Що отримує інвестор за свій внесок? 

Окрім прямих прибутків у вигляді регулярних чи одноразових фінансових виплат, інвестор може отримати долю в компанії з правом ухвалення рішень або без нього. Одні інвестиційні проєкти забезпечують інвестору отримання прибутку щомісяця, щокварталу чи щороку за короткий час після інвестування. Інші починають давати плоди лише за кілька років, а то й десятиліть. 

Існують і так звані опціони. Наприклад, коли особливо цінний співробітник стає власником частки компанії. У такому разі людину уводять до складу співзасновників або ж прописують у його трудовому договорі преміювання, відповідне до фінансових показників компанії.

Види договорів

Світовий досвід. Існує чимало варіантів інвестиційних договорів. У США зазвичай укладають такі договори:

  • Convertible note, або конвертована позика. Інвестор купує зобов’язання компанії передати йому акції в майбутньому. Суттєвими умовами договору є сума боргу, дата погашення, умови конвертації, межі оцінки та процентна ставка. Для інвестора цей спосіб вигідний тим, що він може краще дізнатися про компанію, щоб потім вирішити – купувати акції чи повернути суму позики.

Наприклад, Uber залучив 1,6 млрд доларів у вигляді конвертованого боргу від Goldman Sachs. Фінансування буде у формі шестирічної облігації, яка буде конвертована в акціонерний капітал із 20–30-відсотковим дисконтом до оцінки Uber на момент IPO.

  • SAFE (simple agreement for future equity) – проста угода про майбутній капітал. Інвестор, що забезпечує стартап фінансуванням, отримує право на конвертацію своїх вкладень у майбутній акціонерний капітал. Під час випуску привілейованих акцій такий інвестор отримує частку в капіталі, причому часто зі знижкою. Залежно від виду SAFE може прописувати оціночну вартість компанії, право на фіксований заздалегідь дисконт у 10–20 % від ціни акцій або MFN-застереження (інвестор отримує всі переваги, які можуть надаватися іншим інвесторам у майбутньому). 
  • KISS (keep it simple security). Цей договір дуже схожий на конвертовану облігацію. На суму фінансування нараховуються відсотки за визначеною ставкою (зазвичай 4–5 %), а також закріплюється термін погашення у 18 місяців. Після закінчення терміну інвестор може конвертувати суму своїх вкладень з урахуванням відсотків у привілейовані акції компанії. Такий договір повинен фіксувати ставку відсотків, термін погашення, умови конвертації та межі оцінки. Перевагою KISS є отримання низьковитратного фінансування в короткі терміни без тривалого оформлення документів і довгих переговорів. 

Україна. «Перш ніж підписувати документи, необхідно визначитися, який саме вид договору буде найвигіднішим, – каже В’ячеслав Устименко. – Доступні варіанти залежать від юрисдикції, відповідно до якої укладатиметься майбутній договір. В Україні їх значно менше, ніж у світі».

У нас можливі такі варіанти:

  • Входження до статутного капіталу шляхом купівлі акцій або часток у статутному капіталі. Наприклад, ви вкладаєте до статутного капіталу 1 000 у. о, натомість отримуєте частку у розмірі 10 %. Це поширений в Україні спосіб інвестування. Він зручний, не потребує додаткових податкових зобов’язань, передбачає прозорі відносини і надає інвестору можливість легально отримувати прибутки.
  • Договір позики також досить частий спосіб оформлення інвестицій в Україні. Він цілком уходить у правове поле й дає змогу легально отримувати доходи від фінансування стартапу у вигляді відсотків. Єдиним недоліком є те, що розмір доходів інвестора стартапу на початковому етапі обмежений обсягом відсотків, до того ж якщо стартап буде успішним, інвестор не зможе масштабувати свій прибуток від володіння часткою в проєкті.
  • Договір про сумісну діяльність. Як внесок у спільну діяльність інвестор може надати кошти, а компанія – залучення свого персоналу до роботи. У результаті кожна зі сторін матиме певну частку у спільній діяльності, наприклад, із відсотковим співвідношенням 20 : 80. Цим варіантом послуговуються рідко, оскільки він має низку недоліків, серед яких потреба в реєстрації, незручне оподаткування, а також необхідність надалі ділити не лише прибуток компанії, а й усі права інтелектуальної власності й навіть наявне майно.

Почати хороший бізнес без стороннього стартового капіталу – справа не з легких і не всім до снаги. Та знайти інвестора лише пів справи, потрібно ще й правильно взаємодіяти з ним, аби мати зиск без зайвого клопоту. Інвестору ж необхідно зважити всі «за» й «проти», перш ніж ризикувати власними коштами, забезпечити можливість контролю проєкту в ході його реалізації, максимально убезпечити себе щодо отримання прибутку. Це основне, що потрібно знати тим, хто збирається укладати інвестиційний договір і розвивати свій грошовий інтелект.

Related Terms

Не пропустити найцікавіше

x