Зустріти перший ювілей під час війни та вдруге пережити напад росії: як працюють Podoba та UniTech

Наталія Найдюк
15/06/2022

Втратити клієнтів, ринки збуту й, попри все, продовжити працювати та волонтерити. Це про українських підприємців. У них можна повчитися, як втриматися на ногах, коли з-під них буквально йде земля. Ми вже розповідали про бізнес у релокації та про стартап, який тестує у Дніпрі найменші у світі ракети всупереч війні. 

Цього разу наші герої кияни. Власниця сервісу доставки й приготування здорової їжі Podoba Наталія Подоба не тільки вберегла свою справу, а ще й безкоштовно годувала військових. Інший підприємець, співзасновник компанії – дистриб'ютора обладнання, деталей та комплектуючих для виробництва UniTech Олександр Чуркін, вже вдруге рятує бізнес від війни. 

Команда Podoba волонтерила 60 діб без перерв і вихідних

2 червня 2022 року Podoba мала пишно святкувати свій перший ювілей – 5 років. До 24 лютого компанія готувала корисні наїдки для тих, хто дотримується принципів здорового харчування. Мали в асортименті понад 300 страв. Останні місяці розвивали корпоративний сегмент – обіди в офіс. Над приготуванням здорової їжі працювало понад 10 осіб. Оборот бізнесу за місяць був у межах 800 тис. грн.

Щоб було зручно співпрацювати з великими замовниками, Наталя інвестувала в розроблення вебінтерфейсу. У програмі кожен працівник великого офісу міг обрати, що хоче замовити на обід, а його компанія – контролювати оплату, формувати звіти. Через цю систему Podoba мала отримувати замовлення, контролювати приготування страви та пакування. Перший внесок у розробку був $4,5 тис. Ще стільки б коштувало доопрацювання. Але ранок 24 лютого скасував ці плани.

«Ми не вірили, що почнеться війна, тому не готувалися до неї. О 5-й ранку зателефонував наш адміністратор Андрій, який уже був на роботі. Він і повідомив новину, спитав, що робити», – згадує Наталя. 

Власниця сказала працівникам вивозити родини, а всіх клієнтів, яких мали обслужити в той день, взяла на себе. Декому відвезла їжу, комусь не змогла, частини клієнтів уже не було вдома.

«У нас була клієнтка з переломом гомілкостопу. Я дуже за неї хвилювалася. Ми відвезли жінці всі порції, що мали, аби хоч трохи поповнити їй запас їжі», – ділиться власниця компанії.

Більшість персоналу залишилася у столиці. Виробництво велося у напівпідвальному приміщенні з 1,5-метровими бетонними стінами, там же були обладнані кімнати відпочинку. Тож Podoba з перших днів почала волонтерити: готувати для ЗСУ й тероборони. Спочатку 30 порцій на день, потім 150, 250 і навіть 500. Запаковані порції розвозили водії компанії. Іноді їжу віддавали просто в 50-літрових каструлях. У цьому разі військові забирали їх самостійно.

Щоб зібрати кошти на продукти, Наталія писала пости на своїй сторінці у фейсбуці та робила розсилку в месенджері. І знайомі та клієнти донатили на картку підприємиці. 
Разом із командою бізнесвумен працювала 60 днів без перерв і вихідних. Усі працівники отримували зарплату, хоч бізнес і не давав зиску. Наталія з чоловіком платили з власних заощаджень. 

Компанія відновила комерційну діяльність лише наприкінці квітня. Повернулися деякі старі клієнти, з’явилося кілька нових. Втім волонтерити Podoba не припиняє.

«Війна забрала в мене ясність перспектив. Горизонт планування звузився до одного дня. Зараз складно щось прогнозувати. Але я точно знаю, що треба засукати рукава та працювати до самої перемоги. А потім ми відсвяткуємо, нагодуємо усіх борщем. Після цього я сяду в літак та полечу кудись на море чи океан», – впевнена пані Подоба. 

UniTech вдруге переживає війну й допомагає армії

Дистриб’юцію обладнання, деталей і комплектуючих для виробництва два Олександри – Гончаренко й Чуркін – заснували у 2012 році в Донецьку. У 2014-му, коли росія окупувала частину території України, у штаті компанії було п’ятеро осіб: засновники, водій, офіс-менеджер та менеджер з продажу. Усі вони переїхали до Києва, разом з кількома ноутбуками та двома палетами товару зі складу. 

«З дня заснування ми прагнули мати якомога більше клієнтів, щоб не залежати від великого бізнесу. Просували компанію через інтернет, тому з переїздом у столицю наші клієнти стали ближчими до нас. Бізнес стрімко пішов угору. Багато сил та ресурсів ми інвестували в ІТ: вже у 2014-му мали хмарні сервіси, CRM та IP-телефонію, інтеграцію з постачальниками. Усе це допомогло майже без втрат продуктивності пережити коронавірус та вже повномасштабне вторгнення росії у лютому 2022-го», – розповідає Олександр Чуркін.

Як і в Донецьку, компанія розмістилася на колишньому радянському заводі. Спочатку орендувала менше ніж 20 квадратних метрів. Зараз має 300 квадратів складу, 150 – офісу та 100 – виробничого приміщення. Компанія орендувала в заводу верстати, які ще працювали, і запустила власний цех з металооброблення. 

До 24 лютого в UniTech працювало 28 осіб. У 2021-му обсяг продажів становив 60 млн грн, цього року планували збільшити його до 100 млн. Також мали на меті відкрити нові філії та розширити асортимент. 

За місяць до вторгнення росіян компанія провела загальні збори. Вирішили зменшити витрати, попередили співробітників та по максимуму перевели капітал у гроші.

«Логіка і факти свідчили, що війна буде. Але розум відмовлявся вірити. Тож коли минув перший шок від вторгнення, ми почали думати, як працювати далі. Усі перейшли на віддалений режим роботи. У якийсь момент шукали альтернативу складу на заході України, але все ж залишилися в Києві. Не було можливості переміщувати ані співробітників, ані склад. А згодом зрозуміли, що це й не потрібно», – пояснює Олександр.

Кілька працівників звільнилися, бо виїхали за кордон. Компанія дещо зменшила зарплати: ставки та відсоток від обороту, насамперед керівникам. Про це попереджали ще в січні. Наразі працюють над тим, щоб збільшити виплати до рівня лютого 2022-го.

Бізнес Олександра, та й він сам, вдруге переживає активну війну, однак підприємець каже, що йому гріх жалітися: «В нас немає зруйнованого майна, усі живі-здорові… Порівнювати 2014 та 2022 роки складно. Скажу так: цього разу ми були більше готові, адже розуміли, що таке війна». 

Поступово компанія відновлює комерційну діяльність. Допомагає й фронту: постачає комплектуючі деяким підприємствам оборонно-промислового комплексу, бере участь у роботі фонду «Авто для ЗСУ» та допомагає зі збором коштів. 

Дистриб'ютор не планує переїжджати з Києва, але збирається відкривати нові філії в інших регіонах України та за кордоном. 

Герої статті мають сміливість працювати, незважаючи ні на що. І власним прикладом мотивують команду робити те саме. 

Related Terms

Не пропустити найцікавіше

x