Від коней до кіз

Ірина Дем‘янюк, засновниця «Маковецької сироварні», розповіла про труднощі створення власного бізнесу та як їй вдається багато років поспіль утримувати позиції на ринку.

Інформаційна довідка. «Маковецька сироварня» заснована у 2009 р. у Київській області. Підприємство спеціалізується на виробництві та продажу молочних продуктів з козячого і коров‘ячого молока.

Турбота про родину: від будівництва до молока

Започаткування «Маковецької сироварні» збіглося з кризовим для України 2009 р. Тим не менше, ані ситуація, ані будь-які інші обставини в країні засновницю підприємства не спинили.

«У 2009 р. я не планувала бізнес на молочних продуктах. Просто мріяла годувати родину екологічними безпечними та натуральними продуктами. Тож першочергово придбання ферми — втілення цього задуму в життя, а саме турботи про близьких та найрідніших мені людей. Відкрити бізнес спало на думку набагато пізніше», — пояснює Ірина.

Засновниця «Маковецької сироварні» з посмішкою згадує, що можна було залишатися тільки у будівельному бізнесі, який існує і по сьогодні. А можна було вирушити іншим шляхом — придбати нерухомість у Великій Британії, здавати в оренду і не турбуватися про завтрашній день.

Натомість Ірина обрала третій шлях, використавши власні кошти на придбання ферми. Разом з фермою власниця «Маковецької сироварні» отримала 40 хворих і недоглянутих коней. Конячок вилікували — і всіх подарували або продали, а на їх місце були завезені зааненські кози.

«На момент придбання ферми я навіть не уявляла, чим саме займатимуся. Найголовніше, щоб це мені приносило задоволення», — ділиться спогадами підприємиця.

Козяче молоко дуже корисне, особливо при бронхіальній астмі, якою на той час хворів син Ірини. Згодом завдяки аналізу ринку (пропозиція козиного молока і сирів була мізерною та й то лише імпортного виробництва), з‘явилася ідея вирощувати кіз, щоб виготовляти з їхнього молока сир, питне молоко, йогурти не тільки для себе, а й на продаж.

Розвиток виробництва: за знаннями — до Європи

Для початку роботи підприємства з переробки молока і виготовлення сиру потрібно було закупити достатню кількість поголів‘я кіз та устаткування. Придбали перші 40 племінних кіз і сироварню — з Німеччини. В сироварні молоко пастеризують, потім додають кисломолочні культури і фермент, таким чином отримують зернятка майбутнього сиру та сироватку. Одразу на тварин та устаткування було витрачено більш ніж $200 тис. власних коштів. З них $150 тис. — на племінну худобу.

«Спочатку було молоко. До слова сказати, продавати свіже молоко у 2009 р. було абсолютно невигідно через низьку закупівельну вартість — 3 грн/л. Довелося оперативно приймати рішення — потрібна власна переробка. До того ж в Україні не було спеціалістів, які б уміли працювати з козиним молоком, а тим паче виробляти крафтові сири», — відмічає Ірина.

Хто шукає, той завжди знайде. Так Ірина познайомилася з майстринею, яка й навчила її виробляти перший сир — бринзу. Тоді ж на підприємстві почали переробляти молоко та виготовляти кефіри, йогурти і бринзу. Однак існувало величезне «але» — культури споживання продукції з козячого молока в країні не було, а собівартість бринзи була набагато вищою за «підпільні» аналоги, вироблені на полонинах Закарпаття.

Щоб підняти власне виробництво на новий рівень, засновниця підприємства попрямувала спочатку до Німеччини, а пізніше — і до Франції та Великої Британії. Там дізнавалася і вивчала секрети виробництва твердих, напівтвердих і м‘яких сирів із будь-якого тваринного молока — козиного, овечого, коров‘ячого.

Кадровий голод: збитки на $200 тис.

З підбором кадрів — ще одна величезна проблема. Фермі були потрібні співробітники — пастухи, робітники на виробництво та управлінець.

«З року в рік однакова проблема: люди, що мають голову на плечах та золоті руки, виїхали до ЄС, а хто залишився — або не можуть працювати, або ледацюги», — констатує підприємиця.

Невдало підібрані працівники вперто тягнули бізнес на дно. Наприклад, в 2013 р. з вини управлінця передчасно забрали від матерів козенят, більш ніж 200 голів молодняку загинуло. Не менш сумний приклад, коли пастух вигнав на поле худобу та не дивився за нею — тварини з‘їли нещодавно зібрану сою, одразу попили води і загинули.

На переконання Ірини, вихід з подібних ситуацій один — слід обирати серед кандидатів лише тих, хто захопився ідеєю, та навчати їх.

Завдяки правильному підходу та фокусі на якості продукцією «Маковецької сироварні» зацікавилися національні рітейлери «Сільпо», «Новус», «Кишеня», ресторани та інші. І звичайно ж, дуже ефективною для підняття продажів була участь підприємства на ярмарках і фестивалях, куди люди приходять посмакувати та придбати якісні продукти.

За 10 років існування ферми кількість поголів’я зросла з 40 до 1 тис. голів кіз та 40 корів. У 2018 р. поголів’я довелось зменшити внаслідок посилення податкового навантаження, відсутності державної підтримки і складнощів з підбором персоналу. Тварин розпродали — лишили 300 дійних кіз.

Проте «Маковецька сироварня» продовжує нарощувати потужності і обсяги виробництва. Укладено договори з місцевими фермами, і коров'яче молоко для переробки закуповується у них. На сьогоднішній день на сироварні переробляють 1-1,5 тонни молока на добу. Виготовляється близько 15 видів сиру. Найпопулярніші — чеддер, класична гауда, песто, м'які й тверді козячі сири, сири з білою пліснявою. На підприємстві працюють 8 робітників.

Підсумовуючи, секрети успіху цього бізнесу прості. По-перше, треба отримувати задоволення від процесу. По-друге — виготовляти якісний продукт. І по-третє — не зупинятися через невдачі. Навпаки, впевнено рухатися далі та шукати нових можливостей!

Related Terms

НЕ ПРОПУСТИТЬ САМОЕ ИНТЕРЕСНОЕ

x